Екстремальний сплав гірськими ріками Закарпаття вабить численних туристів

            Гостям краю пропонують пройти маршрутами бокорашів-сміливців які, ризикуючи життям, сплавляли ліс бурхливими водами гірських рік, долаючи пороги, бистрину і круті повороти.

            «Шостий рік влаштовуємо рафтинг по Тисі, - каже автор інформаційної системи «Диспетчер курортів Закарпаття» Степан Жук. – Маршрути, залежно від складності, поділено на три категорії».

            Обираю маршрут другої категорії: Хуст-Чорна гора, Виноградівщина. Протяжність – 37 кілометрів. Старт із табору у Велятині о десятій ранку. Утім, дощ змінив наші плани, подорож розпочалася лише по обіді. Молодий інструктор Роман Жук на суші навчає долати труднощі водної траси. Туристам роздають надувні жилети та каски. Рафтерів, серед яких досвідчені спортсмени та новачки  із Закарпаття, Києва, Вінниці та Дніпропетровська, ділять на екіпажі. Основні критерії – вага і досвід учасників.

            Флотилію із трьох катамаранів спускають на воду. На 16 туристів – два інструктори і рятувальник. На кожному катамарані свій капітан. Пара, яка сідає попереду, - веслувальними. Двоє на кормі – табанщики, які скеровують катамаран. Спочатку тренувальний заплив: - звикаємо до весел, шліфуємо техніку веслування. «Важливо, щоб усі члени екіпажу відчули ритм й діяли злагоджено, - повчає Роман. - Катамаран неможливо перекинути».

            «Флотилія, на спуск!» - командує Степан Жук.

            Вирушаємо в незабутню подорож гірською Тисою. Першим катамараном сплавляються досвідчені екстремали, за ними – новачки. Підступна Тиса, повноводні ділянки якої змінюються мілиною, випробовує рафтерів.

            На горизонті пороги», - попереджають табанщики.

            «Ліворуч!» - командує досвідчений капітан Степан Жук. – Праворуч! Табань! І раз, і два!»

            Перший катамаран вирулює поміж валунами, його екіпаж майстерно долає екстремальну ділянку Тиси. Маневри додають неповторних вражень. Хвилюються не лише новачки. «Оце так клас! – каже спортсмен із Києва Михайло Маслов, за плечима якого не одна сотня кілометрів гірськими річками. – Давненько мене так ріка не випробовувала».

«Флотилію несе на повалену смереку, гостре гілля якої може проколоти корму»

            Досвід – річ набута, втім, визначальна. Молодий табанщик з Вінниці Петро Іванчик не помітив валунів, що ледь визирали з води. На швидкій течії третій катамаран зносить на мілину. Він човгає по кам’янистому дну, гострі камінці можуть проколоти гуму. Ріка не пробачає помилок, пороги Тиси відсікають катамаран з новачками від флотилії. Чоловіки вирулюють до берега, перетягають катамаран на інший рукав ріки. Пригода пішла на користь: екіпажі стали уважнішими, чітко стежать за поворотами звивистої Тиси.

            Раптом кормові зауважили довжелезне дерево. Флотилію несе на повалену смереку, гостре гілля якої може проколоти корму. Катамарани маневрують і перешкода залишається позаду. Легко долаємо мостові перешкоди й опиняємося біля мальовничих скель Марії-Терези. За ними – Кокосове. Гірську Тису не впізнати, бурхлива ріка розляглася на рівнині, пливемо, як по Дніпру.

            Нарешті привал. Кінцева зупинка – Чорна гора з чудовим скелястим пейзажем і багатою рослинністю. Катамарани причалюють до берега. На нас вже чекають у таборі. Запалена ватра, у казані вариться запашний бограч. Біля вогнища рафтери діляться враженнями. Дехто вирішує залишитися у таборі ще на день й спуститися катамаранами до Берегового. Співи під гітару стихають за північ. Зранку сміливців чекає новий маршрут.